«Кицька того не варта» або служіння Господеві – внесок, на проценти з якого можна жити вічно

Маленька дівчинка, котрій невдовзі мали робити операцію, дуже боялася. Щоб підбадьорити дитину, батьки пообіцяли їй подарувати після операції кошеня, про яке вона давно мріяла. Операція про­йшла успішно, та коли наркоз почав відходити, і дівчинка прийшла до тями,  вона прошепотіла: «Кицька явно того не варта!»
З якими б труднощами не зустрівся на своїм шляху християнин, слугуючи Господеві, йому ніколи не загрожує зазнати розчарувань, озирнувшись на шлях, котрий залишився позаду. Хоча й правда, що «усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть пересліду­вані» (2 Тим. 3, 12), і для того, щоб служити Ісусу Христу від людини вимагається зректися себе (Мт. 16, 24), але ми знаємо, що Ісус обіцяв повернутися одного чудового дня на землю і тоді винагородити кожного згідно з ділами його (Мт. 16, 27).

Апостол Павло вказував, що страждання, котрі ми зносимо за віру в Ісуса Христа, не зрівняти з великою славою, котрою Він удостоїв нас. А Петро сказав, що ми маємо радіти, якщо зможемо взяти хоч якусь участь у Його стражданнях, тому щоб тоді «в славному його з’явленні радіти й та веселитись» (1 Пт. 4, 13)

Віруючі, які потерпають гоніння за віру, вважають це перевагою, бо ж вони з’єднуються таким чином з Спасителем. Страждання за віру в Нього, безумовно, будуть винагороджені, і пожалкувати про них – не доведеться.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *