«Кицька того не варта» або служіння Господеві – внесок, на проценти з якого можна жити вічно

Маленька дівчинка, котрій невдовзі мали робити операцію, дуже боялася. Щоб підбадьорити дитину, батьки пообіцяли їй подарувати після операції кошеня, про яке вона давно мріяла. Операція пройшла успішно, та коли наркоз почав відходити, і дівчинка прийшла до тями,  вона прошепотіла: «Кицька явно того не варта!»
З якими б труднощами не зустрівся на своєму шляху християнин, слугуючи Господеві, йому ніколи не загрожує зазнати розчарувань, озирнувшись на шлях, котрий залишився позаду. Хоча й правда, що «усі, що побожно хочуть жити у Христі Ісусі, будуть пересліду­вані» (2 Тим. 3, 12), і для того, щоб служити Ісусу Христу від людини вимагається зректися себе (Мт. 16, 24), але ми знаємо, що Ісус обіцяв повернутися одного чудового дня на землю і тоді винагородити кожного згідно з ділами його (Мт. 16, 27).

Апостол Павло вказував, що страждання, котрі ми зносимо за віру в Ісуса Христа, не зрівняти з великою славою, котрою Він удостоїв нас. А апостол Петро сказав, що ми маємо радіти, якщо зможемо взяти хоч якусь участь у Його стражданнях, тому щоб тоді «в славному його з’явленні радіти та веселитись» (1 Пт. 4, 13)

Віруючі, які потерпають гоніння за віру, вважають це перевагою, бо ж вони з’єднуються таким чином з Спасителем. Страждання за віру в Нього, безумовно, будуть винагороджені, і пожалкувати про них – не доведеться.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *