«Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!». Роздуми в Томину неділю

Події, які розповідаються на сторінках сьогоднішнього євангельського читання, увійшли в наш повсякденний ужиток, тому що ми, коли зустрічаємося з людиною, яка сумнівається і не вірить нам, кажемо про цю людину: «Хома невіруючий».

Коли ми в наші дні, роздумуємо над особою апостола Томи, над його невірством у воскресіння Ісуса, то в нас на лиці може з’явитися посмішка: «Ну як можна було бути таким недовірливим? Йому ж апостоли все ясно розказали про те, що бачили Ісуса живим, чому ж він не повірив?». Ці події здаються нам такими простими й очевидними тепер, у 2020 році. Але тоді, близько 2000 років тому назад, все так просто не було. Чому? Погляньмо детальніше на ситуацію.

Спочатку всі одинадцять апостолів не повірили у воскресіння Ісуса. Євангелист Лука нам розповідає, що коли жінки у неділю вранці повернулися від гробу Ісуса і розповіли апостолам про те, що бачили ангела, який їм, жінкам, сповістив про те, що Ісус воскрес, то вони, апостоли, назвали цю розповідь жінок «пустим верзінням» (Лк. 24, 11): ну мало що там жінкам могло привидітися біля гробу, адже жінка за своєю природою більш емоційна, як чоловік, тому апостоли не вірять жінкам. Однак, не тільки з цієї причини.

Повірити в сам факт вокресіння було непросто, адже до того моменту, в Старому Завіті, не було зафіксовано такого випадку, щоб хтось спочатку помер, його похоронили, а потім він сам, власною силою воскрес, прийшов зі цвинтара живим, постукав у двері й сказав: «Добрий день!». Пригадаймо, як троє учнів, ще за життя Ісуса, спускалися з гори після Ісусового переображення. Тоді Христос їм розповів, що Він має страждати, але по трьох днях він воскресне. Коли апостоли це почули, то самі себе запитували: «…що воно означає «воскреснути з мертвих?» (Мр. 9, 10). Вони не знали, що таке воскресіння. Ось чому учні Ісуса не вірять жінкам, що Він воскрес із мертвих, цього не сприймають, не хочуть навіть заглиблюватися в їхні слова.

Ведений десь такими думками і настроями так само й апостол Тома не вірить у воскресіння Ісуса. Але його невір’я є навіть більшим, як в інших апостолів. Чому? Тому що йому про факт воскресіння Ісуса розповідають вже не жінки, а зрілі чоловіки, які самі побачили й розмовляли з живим Ісусом. Мабуть, причиною такої впертої поведінки апостола Томи були глибоко особисті мотиви. Усі апостоли, і він також, сподівалися, що Ісус незабаром скине владу римлян і стане новим керівником відновленої ізраїльської держави, а вони будуть його помічниками. Однак, цього не сталося, бо Ісуса на їхніх очах схопили, а потім Він помер ганебною страшною смертю – був розіп’ятий на хресті. А що ж залишається тепер? Як йому, апостолові Томі, жити далі, коли розбиті всі надії, кому тепер вірити? Ось це такі внутрішні особисті питання, на які він шукав тоді відповідей, тому й не повірив відразу у воскресіння Ісуса.

Воскреслий Господь дає апостолу Томі таку можливість особисто пересвідчитися в його воскресінні. Тома, переконавшись в цьому, відразу вигукує: «Господь мій і Бог мій!». Христос на це відповідає: «Тому що ти бачив мене, віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів. 20, 29). Цими словами Він звертається також і до кожного з нас: «Щасливі ви, які не бачили й увірували». Ми не мали такої можливості зустрітися з історичним Ісусом Христом, але ми постійно маємо таку змогу досвідчувати присутність воскреслого Ісуса, коли переживаємо мир, радість, коли нам відпускаються гріхи у сповіді. Згадаймо, до прикладу, такі хвилини, коли ми добре себе почували, після того, як щиро посповідалися, чи взяли участь в якомусь паломництві, чи добре помолилися. Ось ті теплі почуття, той мир і спокій, які ми тоді переживали, – це все дари воскреслого Ісуса. І тому ми разом з апостолом Томою можемо вигукувати сьогодні: «Так, це правда, Він – живий! Господь мій і Бог мій!».

Насамкінець залишається задуматися над тим, що ми можемо для себе взяти, роздумуючи над сьогодншнім євангелієм, чого воно нас вчить? Воно нам показує велику любов Бога до людини, до кожного з нас. Бог навіть піддає себе експерименту, щоб людина повірила Йому. Живімо так, щоб по нас було видно, що й ми також зустріли живого Бога, щоб від нас променів мир воскреслого Господа.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *