А що є моїм хрестом? Роздуми в неділю по Воздвиженні Чесного Хреста Господнього

Минулої неділі ми святкували великий празник Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це свято особливе тим, що субота і неділя перед ним, а також субота і неділя після нього, пов’язані з ним і в церковному календарі мають відповідні назви: субота і неділя перед Воздвиженням та субота і неділя після Воздвиження Чесного Хреста. На святих Літургіях, які правляться у ці суботи і неділі, євангельські читання розповідають нам про хресну жертву Ісуса Христа, про те, як Христос передрікає свої страждання, про необхідність самозречення на дорозі слідування за Ісусом. Отже, ці уривки зі Святого Письма об’єднує одна тема – страждання Ісуса Христа й необхідність наслідування нашого Спасителя через несення свого власного хреста кожним християнином.

Сьогоднішнє євангельське читання якраз і говорить нам про це. Щойно ми почули такі слова Господні: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною» (Мр. 8, 34).

Ці слова Ісуса Христа нас трохи відлякують і ми не спішимо звертати на них увагу. Ми вважаємо, що вони стосується радше духовних осіб: ченців, монахинь, священиків. Однак, Господь цим євангельським словом звертається до своїх учнів усіх часів та народів. Більше того, сьогодні Він говорить ці слова особисто нам: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною».

Найперше кожному з нас треба зрозуміти, а що ж є моїм хрестом в моєму житті? Це важлива справа, бо якщо я не дам собі відповіді на це запитання, то все моє життя буде, як в тумані. Буває так, що ми в житті несемо якісь неоправдані тягарі, яких можна позбутися, а називаємо це своїм хрестом. Наприклад, якщо в якомусь селі чоловік має залежність від алкоголю і бере в борг в магазині випивку (бо в селі так дають в борг), а дружина цього чоловіка потім йде в цей магазин і віддає замість нього борги, кажучи, що це її хрест. Однак, це неправда, це не хрест, а неплідна співзалежність, якої треба позбуватися, бо вона нікому користі не принесе, ані чоловікові, ні дружині. Такий спосіб поведінки не є християнською любов’ю і не є хрестом, хоч його хтось так собі називає. Отож, нам треба молитися до Бога, щоб Він просвітив наш розум й допоміг нам зрозуміти, а що ж є нашим хрестом.

Загально беручи, можемо сказати, що хрестом є тяжкі й болючі справи в нашому житті. Наприклад, наше дитинство, яке ми не можемо змінити: сім’я, з якої ми вийшли, наші батьки, брати, сестри, наша родина, вчителі. Хтось мав чудове дитинство, а хтось – дуже непросте, з різними тяжкими кривдами від батьків, від дорослих людей. Хрестом можуть бути наші гріхи з минулого – буває, що ми всіма силама намагаємося їх забути, але нічого не виходить. Хрестом можуть бути навіть наші спокуси до гріха, які ми переживаємо в даний час. Труднощі в житті, які маємо, теж можуть бути нашим хрестом. Щоб знати, що є моїм хрестом, погляньмо на що ми нарікаємо в нашому житті: чоловік чи жінка не такі, як треба, я думала, що мій чоловік – це принц на білому коні, а виявилося, що він – звичайнісінький хам, діти, не такі, як треба, я думав, що вони будуть Ейнштейнами, а то все якесь таке немудре, робота не така, зарплата занизька, з роками здоров’я починає підводити, з’являються зморшки, старість, яка приходить, чи вже прийшла. Погляньмо, як ми, не сприймаючи своєї життєвої ситуації, заздримо іншим людям: заздримо сусідам, в яких є краща машина – мерседес, а в нас тілька стара «Побєда», заздримо іншим людям, які досягли якогось успіху, політикам, депутатам. Бути депутатом в нашому уявленні – це вести розкішне життя, мати владу, гроші. Хочемо стати хоч кимось, хоч депутатом сільської ради, але то вже щось!

Це все наша життєва історія, наші труднощі, яких ми не сприймаємо і втікаємо від них. Яким чином людина втікає від свого хреста? В різні способи. Наприклад, якщо приходить старість, що роблять зірки кіно, акторки? Пластичні операції, так підтягують шкіру на лиці, що потім не годні навіть повністю закрити рота. Це, власне, і є втеча від своєї життєвої ситуації, від свого хреста. Якщо мені не подобається моя жінка, я втікаю в якісь позашлюбні приязні, статеві зв’язки. Якщо замало грошей, починаю щось «хімічити», краду, не сплачую чесно податків. Можу створити собі дійсність веселішу, втікаючи в алкоголь, в наркотики, в комп’ютерні ігри. Можу весь свій вільний час присвячувати на перегляд якихось мильних опер, телесеріалів, телепередач, просиджувати годинами в соцмережах, в інтернеті, створюючи собі й перебуваючи більше в цьому віртуальному світі, ніж в реальному житті. Можна навіть втекти в релігійність, в релігійні практики, занедбуючи свої щоденні обов’язки. Отож існують різні способи втечі від важких ситуацій в нашому житті.

Наш Господь каже нам в сьогоднішньому євангелії не втікати від хреста, а взяти його на себе. Взяти свій хрест – це усвідомити, що Бог – це Любов, Бог – це Милосердя, Бог не бажає мені зла. Христос запевняє в євангелії, що в нас на голові «пораховане все наше волосся» (Лк. 12, 7),  тобто ці Божі руки, які нас благословляють та охороняють, завжди над нами. І вся наша життєва історія, наше теперішнє життя є місцем Божої присутності. Ми схильні вважати, дивлячись на наше минуле, на наше життя, що тільки там, де нам щастить, Бог є з нами, а тоді, коли нам трудно, то Бог про нас вже забув. Однак, це неправда. Деколи нам Бог це відкриває, показує. Коли ми, наприклад, дуже чогось хочемо, молимося, щось просимо в Бога, а Господь нам цього не дає, тоді ми розчаровуємося, нарікаємо на Бога, але проходить якийсь час і ми бачимо, що ця ситуація вийшла нам на добро і самі до себе кажемо: «А добре, що Бог мені цього тоді не дав». Отож, уся наша життєва історія є переповнена Божою присутністю, і навіть якісь болючі ситуації Господь допустив чи допускає для нашого добра. Тому хрест, який закликає нас сьогодні взяти на себе Христос, не є тягарем, а є нашою царською дорогою до спасіння.

Просімо Бога сьогодні в молитві ласки усвідомити, що є нашим хрестом. Хай Господь просвічує наш розум і показує нам також, як ми втікаємо від нашого хреста в повсякденному житті. Нехай Бог дарує усім нам цю відвагу взяти на себе свій хрест, пам’ятаючи, що Господь нас любить і не бажає нам зла.

(на основі: «Найгарніший з-поміж синів людських», Г. Дзядош, Хмельницький 2015).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *